Стан розподілу інфраструктурної субвенції в 2019 р. на прикладі об’єднаних територіальних громад Миколаївської області

Стан розподілу інфраструктурної субвенції в 2019 р. на прикладі об’єднаних територіальних громад Миколаївської області

Микола Дурман, радник з питань регіонального розвитку Миколаївського Центру розвитку місцевого самоврядування, кандидат технічних наук, доцент

 Протягом 2014–2016 рр. Україна почала змінювати свою державну регіональну політику з урахуванням підходів та практики Європейського Союзу, у тому числі в контексті виконання Угоди про асоціацію з ЄС, Плану дій з імплементації Угоди, Угоди про секторальну бюджетну підтримку між Урядом України та Європейською Комісією, метою якої є підтримка соціальної, економічної та територіальної згуртованості України і підвищення добробуту громадян по всій країні.

Нова парадигма регіональної політики [НРП] передбачає перехід від надмірно централізованої моделі, що домінувала до останнього часу, від секторального [галузевого] підходу "згори вниз" до збалансованого партнерства між центральними органами виконавчої влади та місцевою владою для впровадження багаторівневого управління регіональним розвитком.

Стратегічною метою реалізації державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку регіонів України з метою забезпечення соціальної та економічної єдності держави, підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів, активізації економічної діяльності, підвищення рівня життя населення, додержання гарантованих державою соціальних та інших стандартів для кожного громадянина незалежно від місця проживання.

Важливо зазначити, що нова регіональна політика стає, насамперед, інвестиційною політикою, яка націлена на підвищення конкурентоспроможності регіонів та їх соціально-економічну інтеграцію, а отже, на економічне зростання, інноваційний розвиток, створення нових робочих місць, поліпшення якості життя людей, покращення екологічної ситуації.

В цьому контексті важливо, щоб проекти розвитку планувалися та розроблялися як "згори вниз", так і "знизу вгору", а сприяння надавалося не лише проектам, так званої, "твердої" інфраструктури, а і "м’якої", які стимулюють "точки зростання", підтримують впровадження інновацій, розвиток нового виробництва, малого та середнього бізнесу.

Основою розвитку інфраструктури та підвищення економічної активності в громадах спочатку став Державний фонд регіонального розвитку [ДФРР] як інноваційний механізм реалізації НРП. ДФРР був створений ще в 2012 р., проте фактична підтримка регіонів в рамках Фонду розпочалася лише в 2015 р. Створення ДФРР дозволило започаткувати в Україні фінансування проектів регіонального розвитку на конкурсній основі та відповідно до регіональних стратегій розвитку та планів заходів з їх реалізації.

З використанням досвіду фінансування проектів та використання коштів ДФРР на розвиток територій, та для стимулювання громад до об’єднання було прийнято рішення про запровадження нового інструменту розвитку громад – субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад (далі – інфраструктурна субвенція).

Щороку сума коштів, що передбачалася на інфраструктурну субвенцію збільшувалася [рис. 1], однак в перерахунку на 1 мешканця громади вона поступово зменшується. Це пов’язане з тим, що в 2017-2018 рр. кількість об’єднаних громад та мешканців, що в них проживають, збільшувалася швидше, ніж зростала загальна сума субвенції.

знімок екрана о 12.47.33

Розглянемо ж тепер стан розподілу інфраструктурної субвенції на прикладі ОТГ Миколаївської області у 2019 р. Загальна сума субвенції становить 81,0 млн грн, кошти розподілені між 29 ОТГ [рис. 2].

знімок екрана о 12.47.42

Найбільшу суму субвенції отримала Баштанська ОТГ [майже 6,7 млн. грн], найменшу – Вознесенська ОТГ [840 тис. грн].

Це пов’язане з тим, що Баштанська ОТГ найбільша в Миколаївській області за площею та має велику кількість саме сільського населення, а Вознесенська сформована навколо міста обласного значення, проте доля сільського населення та площа громади – маленькі.

Якщо ж поглянути на кількість та вартість проектів, то побачимо дещо іншу картину [рис. 3]:

знімок екрана о 12.47.52

Найбільшу кількість проектів подали Прибужанівська, Прибузька ОТГ та Баштанська ОТГ – 14, 10 та 8 проектів відповідно. Слід також розглянути розподіл проектів за напрямками.

Маємо наступний розподіл:

  • освіта – 23 проекти [19,73 млн грн],
  • медицина – 2 проекти [1,53 млн грн],
  • культура і спорт – 11 проектів [13,57 млн грн],
  • ремонт доріг – 12 проектів [11,7 млн грн],
  • капітальний ремонт та реконструкція мережі вуличного освітлення – 9 проектів [1,65 млн грн],
  • будівництво, реконструкція та облаштування системи водопроводу, розвідувально-експлуатаційних свердловин, водонапірних башт – 7 проектів [8,36 млн грн],
  • придбання спецтехніки для комунальних підприємств – 9 проєктів [18,42 млн грн],
  • інше – 21 проект [6,02 млн грн], з них на розробку генеральних планів, виготовлення містобудівної документації – 16 проектів [4,39 млн грн].

На рис. 4 можна визначити розподіл кількості проектів за напрямками, на рис. 5 – питому вагу вартості проектів за цими напрямками. Найбільша кількість проектів – у сфері освіти та інших напрямках, наступні – ремонт доріг, культура і спорт [сумарно – 70% всієї кількості проектів].

Якщо ж поглянути на суми, що виділяються на реалізацію проектів, то найбільш вартісним є придбання спецтехніки, освіта, ремонт доріг, культура і спорт [сумарно – більше, ніж ¾ всіх обсягів].

знімок екрана о 12.48.39

знімок екрана о 12.48.50

знімок екрана о 12.48.57

Як бачимо, найбільш вартісні проекти – це придбання техніки для покращення умов проживання мешканців громад – в середньому один проєкт вартує близько 2 млн.грн.

В цьому році закуповувалася як техніка та обладнання для ремонту та благоустрою населених пунктів, так і було придбано один шкільний автобус. Найменш вартісні – освітлення та інше [сюди входить виготовлення містобудівної документації].

Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад мала на меті виконання трьох завдань:

  1. стимулювати громади до об’єднання;
  2. покращити стан інфраструктурних об’єктів в ОТГ
  3. "розвантажити" Державний фонд регіонального розвитку від інфраструктурних проектів, направивши його кошти на розвиткові проекти.

З першими двома завданнями даний інструмент доволі непогано справився, в той же час в ДФРР і зараз подається чимало заявок на фінансування інфраструктурних проектів. Це обумовлено, насамперед, зношеністю інфраструктурних об’єктів, поганим станом доріг та вулиць, низькою якістю питної води тощо.

Отже, реформи відкривають нові можливості для регіонального та місцевого розвитку. Ефективність впровадження нової регіональної політики значною мірою залежить від рівня відповідальності, спроможності та активної участі в процесі її реалізації місцевих органів влади. Адже ті, хто об’єднався першим, отримали для свого розвитку набагато більше коштів, аніж громади, що пройшли об’єднання пізніше.

Необхідно якомога швидше пройти шлях формування спроможних територіальних громад, які мають стати новими точками соціально-економічного зростання, надавши їм максимальний обсяг повноважень, ресурсів та підвищеної відповідальності за своє майбутнє.

Новоутворені спроможні громади у своїй переважній більшості мають всі передумови, щоб стати розвитковими майданчиками, позитивним прикладом у створенні сприятливих умов для розвитку своїх територій, сучасної інфраструктури, якісних послуг та рівня життя громадян.