Лесь Подерв'янський: "Русскі не сприймають реальності"

Інтерв'ю з драматургом, художником, письменником Лесем Подерв‘янським дивіться в черговій авторській програмі "Realpolitik з Олександром Хоруженком" на ТРК "Відікон" у Сумах.

Ми говорили про Росію і русских як унікальну цивілізацію, наші президентські вибори-2019, наші спроби реформ в крайні кілька років, майбутнє і навіть особисте життя Маестро.

1 березня 2019 р.

Дякую голові Сумської обласної державної адміністрації Миколі Клочку за надану можливість поговорити з класиком.

У літературному доробку Лесь Подерв’янський звертається до жанру, що довгий час мав статус контркультури. Лише в останні роки цей феномен зазнав перемін, пов’язаних із визнанням й остаточною легалізацією завдяки виданню текстів цих п’єс й постановкою вистав за ними – "андергаунд перетворився на істеблішмент".

В художній же практиці, в картинах митець звертається до високого, старанно притлумлюючи мимовільний пафос, що подеколи проривається драматичною напругою у зображеннях античних героїв чи вибуховими енерго-вирвами барочних звихрень, з ліній чи барвних утворень на поверхні композиції.

Тобто, кожне полотно врешті обертається на щось більш інформативне й монументальне, аніж просто картину.

Оте "більше" змушене стукати у двері-груди його майстерні, проситися хоча б на полотно, якщо стін для нього не знаходиться.

Мусасі. 2012. Полотно, олія. 130х100 см

А намагаючись вміститися на полотні, трохи щулиться і враз, розпроставшись, може вивалити за межі підрамника щось таке важливе для стінопису й неможливе для картини. Що це для самого митця — драма чи мелодрама, чи операція без наркозу…?

Та ні, типова постпостмодерністична ситуація.

Твір вміщує в собі калейдоскопічність та уривчастість глибинних знань й флер поверхових вражень, робить змістові та змістовні акценти дорогоцінними живописними плямами в маргінальних місцях композиції, але іноді живопис ховається за графічними жорстко окресленими знаками.

Художник не ігнорує кліпову свідомість сучасного глядача й часто вдається саме до такої мови, й ритми екранної культури пульсують в картинах ненав’язливо, проте виразно.

img 4896

img 4900

img 4892

img 4888

img 4891

Лесь Подерв’янський позиціонує себе переважно як художник.

Хоча нині значно відоміший, як реалізований блискучий літератор: пише тексти, п’єси; читає їх вправно, добре поставленим голосом; втілює на сцені, оформлює як художник.

Має неабиякий досвід роботи в театрі: у 1993 році отримав "Київську пектораль" – високу професійну театральну нагороду за сценографію вистави "Оргія" за Лесею Українкою для Театру на Липках в Києві.

1995 року здобув ще одну "Пектораль" у Києві та Приз за сценографію вистави "Постріл в осінньому саду" за А.Чеховим у Торуні, в Польщі. 

Колись ще в юності Лесь Подерв’янський дізнався, що талант справдешнього воїна-самурая визначався не лише опануванням власної фізичної сили, умінням битися і перемагати, а ще — за традицією — володінням пензлем, тобто малюнком, живописом й пером, тобто словом та образом.

Тоді ж усвідомив, що неважливо чим займатися: чи битися, чи писати — картину або драму, — робити це треба вільно, безстрашно, не зраджуючи собі ані на мить, без пози.

Тоді тобі все відкриється.

І таки відкрилося. 

Це програма про реформи і необхідність змін в цій країні.

В дискусіях я створюю проекцію того суспільства, яке буде в Україні після завершення війни.

Формат - мінімалістичний. У глядача виникає ефект присутності за столом: нічого зайвого, лише скляний стіл і чорна студія, час від часу зйомка збоку, проста і зрозуміла манера спілкування без пафосу і зайвої патетики.

Глядачу, здається, ще трохи — і йому нададуть слово. Як ведучий, я направляю і веду своїх гостей виключно як модератор.

Концептуально – це журналістика пояснень, що дозволяє робити складні теми більш доступними, подаючи необхідний контекст в зручній і швидкій для сприйняття формі.

Ми на каналі не пропонуємо ані театралізованого дійства, ані політичних розбірок.

Моя мета скромна — шукати й, якщо вдасться, знаходити відповіді на актуальні та гострі питання.

Проте програма може стати важливим майданчиком для тем, про які звикли мовчати, за умови, якщо самі глядачі захочуть на ці теми реагувати.