"Створення ОТГ – це рятівне коло для громади", - Юрій Зарко

Білопільська ОТГ, що на Сумщині, мала з 2019 року працювати за новими правилами. Нині фактично – у підвішеному стані. Наразі вона – одна із тих громад, які створені, однак, у них не проведені вибори через оголошення наприкінці листопада 2018 року воєнного стану Білопільська ОТГ, що на Сумщині, мала з 2019 року працювати за новими правилами. Нині фактично – у підвішеному стані. Наразі вона – одна із тих громад, які створені, однак, у них не проведені вибори через оголошення наприкінці листопада 2018 року воєнного стану https://decentralization.gov.ua

Яких шлях для об’єднання пройшли білопільці за підтримки Сумського "Центра розвитку місцевого самоврядування", створеного в рамках Програми "U-LEAD з Європою" та за підтримки Мінрегіону України, розповів Юрій Зарко, Білопільський міський голова.

- Юрію Васильовичу, розкажіть про вашу громаду. Як впроваджувалась реформа децентралізації?

Білопілля включилось до процесу створення громади, напевно, одними з перших в області. Це був березень 2015 року. Я був впевнений тоді, і зараз в цьому черговий раз пересвідчуюсь, ми мали можливість сісти в перший потяг під назвою "Децентралізація". І це беззаперечно був би вагон люкс. Тому що першим будуть преференції, державна допомога.

Тому що це перший досвід України, якому було гарантовано підтримка і сприяння. Але, на превеликий жаль, тодішня районна влада була досить проти цього процесу.

І коли ми їздили по населеним пунктам, проводили зустрічі із керівниками на місцях, депутатським корпусом, було тотальне непорозуміння.. Просто стіна. Це вважали черговою забаганкою. Мовляв, пограються, і все повернеться так, як було раніше. Не один раз у мене питали: "Чому ти біжиш перед паровозом?"

Тоді, можливо, просто не повірили, або у нас не вистачило аргументів, але протидія процесу створення ОТГ була шалена. І були такі випадки, коли ми приїздили, говорили із депутатським корпусом і просто відчинялися двері, заходив голова району або юристи райради і говорили, щоб в жодному разі із нами ніхто не погоджувався. "Не об’єднуйтесь, ви що! Білопілля у вас забере всі землі!" Звичайно, що депутати 100 раз подумають, ніж погодяться.

- Якими були ваші наступні кроки?

Ми повторили спробу у 2016 році. Із 15-ти населених пунктів, із якими ми організовували зустрічі, лише одна, а потім ще одна погодились. Але виникали додаткові складності. Ми не мали чіткої відповіді, чи утворюється сусідня громада. І змушені були відмовити, оскільки у нас не було спільної межі.

У 2018 році я зрозумів: що далі терпіти не можна. Мова вже йшла не про розвиток, а про те, щоб громада нормально жила, а не існувала. Також були певні труднощі, повертали нам і документи на доопрацювання.

Відповідною постановою Кабміну нас визнали спроможними. Ось мала утворитись Білопільська міська об’єднана громада шляхом приєднання до нас 5-ти сільських громад. І коли наче здавалось, що найважчий шлях вже пройдений, і дата виборів вже визначена [23 грудня 2018 року], у 10 областях України був запроваджений воєнний стан. У зв’язку із цим, дата виборів відтермінована на невизначений термін.

Тобто, де-юре – ми об’єднана громада, де факто – керівні органи не були обрані і ми продовжуємо працювати кожна рада у своєму режимі, кожен жити по своєму бюджету. І найбільш негативне – ми не отримали тих повноважень, які б мали отримати, коли ми були б громадою.

- Ситуація, на яку ніхто не очікував. Який майбутній прогноз?

Зараз ми на 100% залежимо від законодавця: коли буде прийнята постанова про проведення виборів. Але ми не сидимо склавши руки.

Ми зараз напрацьовуємо весь необхідний матеріал. Всю нормативну базу, щоб коли отримати відповідь, ми вже були готові і потім не витрачали час "на розкачку". Незалежно від того, хто виграє вибори і коли вони будуть призначені. Можливо, вже в травні, можливо влітку. ОТГ – це те рятівне коло, щоб громада жила.

Щоб молодь не їхала, а залишалась тут, працювала і таким чином розвивалася громада.

- У то час, поки ви напрямку залежите від ситуації, чи думаєте над розробкою Стратегічного плану розвитку громади? Якщо так, які пріоритети визначили?

Працювати над стратегічним розвитком громади будемо після виборів.

Ми маємо розуміти всю територію. Це нові території і нові можливості.

Які перспективи? Білопільщина – це аграрний район і основна маса підприємств – переробна промисловість.

У нас гарні землі, які дають гарні врожаї, тобто використовувати ці землі навіть під якесь промислове використання, це, мабуть, перед землею злочин. Наш напрямок: с/г господарство і переробна промисловість. Ми повинні використовувати ті наявні копалини, те, що у нас є.

Прикладом, село Рижівка – це луги, Павлівка –  торф’яники. У кожної території є свої "плюси" і "мінуси".

І ми повинні нівелювати ці мінуси і максимально використовувати позитивні сторони. Враховуючи наявну інфраструктуру, і поруч із цим дивимось, де є плями і чим їх можна заповнити. Позиція має бути єдиною. І це має бути позиція громади.

- Зважаючи на таку ситуацію, яким чином комунікуєте з громадою? Адже настрої не дуже оптимістичні..

Через соціальну мережу. Ми обговорюємо важливі питання, проблеми, які необхідно донести громади. Це як привітання до свят, так і з’ясування певних проблемних моментів. Прикладом, яка вулиця де не почищена. Також це звісно сайт і наша газета Білопільщина, радіо.

Окремо – комунікація із головами сільських громад. Ми продовжуємо жити кожен окремо, по своїм бюджетам, але я намагаюсь їм допомагати.

Як приклад: у грудні-січні були сильні заметілі. Село Рижівка. Дорога – не наша, не міська. Але це мешканці. Це люди, які їдуть на митницю чи просто їдуть в лікарню з села. То ми надавали техніку, щоб прочистити дорогу і було нормальне сполучення. Тому що так по-людськи.

- Якщо говорити про попередні роки, нинішню ситуацію. Де-юре ви, як ОТГ, чи реалізуєте проекти? Прикладом, за підтримки Державного фонду регіонального розвитку?

- Ми звертаємося в різні фонди, інституції. Наразі подаємо документи на відкриття ЦНАПу. Це також те, що вдалось зробити за підтримки експертів Сумського "Центра розвитку місцевого самоврядування". Сподіваюсь, що потрапимо у 3-тю фазу реалізації проектів від ДФРР.

Ще одним значущий проект - оптимізація системи теплозабезпечення. Це складова частина 2-х проектів. Ми хочемо переобладнати наші котельні із газових на ті, що використовують відходи с/г продукції і деревини. Щоб врешті решт знизити тариф і покращити надання послуг.

Через народного депутата вдалось залучити державну субвенцію на розвиток територій. Нині це важливий для нас аспект – заміна вікон та дверей у 2-х дошкільних навчальних закладах "Зірочка" та "Сонечко".

В минулому році ми закрили дуже важливе для нас питання – капремонт водонапірної каналізаційної станції [колектору] [фінансування ДФРР і частково – соцекономрозвиток]. Ми дійсно стояли на порозі великої екологічної катастрофи. Близько 180 м труб пролягали вздовж річки Вир. Вони були у критичному стані. У разі пориву, сотні кубометрів нечистот зливалися б у річку. Задача, яку складно вирішити у короткі строки.

- Яка ситуація із реформуванням медичної галузі? Що зроблено по первинній ланці?

Те, що ми планували подавати по первинній ланці – ми не маємо можливості це зробити, адже ми повноцінно не функціонуємо як громада. Якби відбулися вибори, первинна ланка була б структурним підрозділом і ми могли звертатися як міськрада до того чи іншого проекту.

Ми розглядали можливості подачі заявок та проектів, щоб первинка у громаді працювала на благо громади. У першу чергу - для придбання діагностичного обладнання. Але наразі ми не можемо нічого вдіяти. Та ж ситуація і зі школами.

- Якщо говорити про дошкільні навчальні заклади. Чи вистачає місць для дітей?

З 2014 року держава поклала зобов’язання фінансування дошкільних навчальних закладів на районний бюджет. Але район фінансує на 60-70% від потреби. Тобто, не забезпечується навіть необхідний мінімум.

У нашому випадку, навіть останні 2 роки  прописувалось у рішеннях районної ради, що фінансування тільки на заробітну плату. Тобто: ні опалення, ні харчування, ні придбання деззасобів. Фактично, робіть що хочете.

Близько 2,5млн грн ми зняли з бюджету розвитку і направили на утримання садочків. Тобто, знімали гроші із доріг, води, освітлення вулиць.

Всі плани, що ми хотіли зробили у центрі міста, не говорячи про інші, проблеми, ми відклали, аби 540 дітей були у закладах у нормальних умовах, нагодовані. Проблемою залишається те, що щорічно влітку ми закриваємо садочки на 2 місяці – тому що немає коштів.

- Як вдається вирішувати інфраструктурні питання? Прикладом, облаштування нових місць для відпочинку, заняття спортом.

Наші спортсмени посідають лідируючі місця у обласних рейтингах спортивних шкіл. У нас потужна і футбольна, і хокейна школа, баскетболісти. Але ми не будемо надавати перевагу якомусь одному виду спорту, а дивимось на перспективу. 

За 2 останні роки збудували новий хокейний майданчик. Плюс до цього – замовили проект. Ми хочемо зробити бетонну основу для цього майданчика для того, щоб влітку могли кататися на скейтах, роликах, велосипедах.

Поруч із ним розташований мототрек. Наші хлопці фактично власними силами зробили ще критий майданчик для заняття мотоспортом, куди приїздять і з інших міст України.

У планах – приймати гостей з інших країн. На місці колишнього несанкціонованого сміттєзвалища у віддаленому мікрорайоні – майданчик для воркауту, місце для гри з волейболу та футболу. Чому робляться ці майданчики? Для того, щоб "виганяти"

дітей на вулицю [у гарному сенсі цього слова] Вигнати із комп’ютерів, гаджетів. А для цього необхідна альтернатива.

І це реальна альтернатива. Щоб їм було куди піти і пограти з іншими дітьми на якісно облаштованих майданчиках.

- У багатьох містах України є досвід горизонтальних угод із європейськими містами. Чи є така практика у Білопіллі?

Є мрія, яка вже фактично знаходиться на фінішній прямій реалізації. Польща, Województwo lubelskie, Gmina Białopole.

Це історично цікава територія. Нам відомо, що наше Білопілля заснували переселенці з польського Білопілля, яке було населене українцями, козаками, яке зазнало утисків і вони змушені були покинути свої території.

Тому для нас це фактично наше материнське місто, село. Відродження перш за все історичних зв’язків. На рівні керівництва Люблінського воєводства вже досягнуто принципової згоди.